Был єм на векшыні Світовых Конґресів Русинів. Давнійше ходил єм на ні запоряд, пак зачали ся мі трафляти минякы. Не з неохоты, бо я Русин (был) ідейный, лем про штораз кіснійшы – назвийме іх – околичности. З часом тоты остатні діаметральні змінили ся на ліпшы. Але і я ся змінил (на ліпше ци на гірше – то залежыт од пізриня). З роками, може штораз барже заведеный, а і ачий штораз барже здзяділый, зачал єм преберати, фактичні як дзяд в сливках. На статнім Світовым Конґресі был єм в далечкій Деві в Румуніі. Про екзотику, а і для потверджыня свого скептицизму што до румуньского русиньства (в чым єм ся шувні омылил). До хорватского Осієка єм зас не пішол, бо знал єм уж перфекцию Руснаків, як і тото, же што до істоты нич ся і так не змінит (і ту зас єм ся мило послизнул, бо штоси єднако дыргнуло).

На XV – ювілейный Конґрес в Любовняньскых Купелях не вагал єм ся іти, бо то так близко, лем крочнути і стыд бы было не быти (почутя стыду іщы мі остало). Не таю при тым, же мал єм і приватный – кєд так го назвати – інтерес. Хтіл єм зааґітувати на недалекє 30-літя нашого часопису Бесіда. Не скрыю і того, же до Руснаків зза хырбета Бескіда все рад єм ходил, а до тых на Спишы, уж ани не за хырбетом, а понад Попрадом летіл єм зо семтиментом особливым.

Конґрес, як на моє одчутя, зачал ся захоплюючо. Был єм зачудуваный, гей, його ведіньом, што чынил ведучый  русиньской Оброды Мартин Караш, але передовшыткым змістом того што ся діяло. А то вагом поздоровлінь, желань для Конґресу, для Русинів. Богатый, теплий лист надышол од самой Президент Словациі Зузаны Чапутовой (кєд буде
місце, іщы не знам, помістиме го), тіж од премєра Петра Пеллеґріні. Приявны были высокы урядникы Пряшівского Краю, не бесідуючы уж о окресных (повітовых).

Закулісово знал єм уж, же наступный Світовый Конґрес Русинів одбуде ся в Польщы. І так єм сой розмышлял, і так єм сой певнил – до нас (беручы до увагы ранґу) не одозве ся ани пес з кулявом ногом. То правда, же Словацию тяжко порівнувати до Польщы (єдна шеста обшыри, єдна сема населіня), непорівнальный процент нас, як меншыны, та преці не вшытко мірят ся числами. Істніє адже штоси такє як гуманітарна сфера, а той…

Не буду розвивал темы, і так ся мі преці звезло в тым аспекті.
О принципіальных странах Конґресу не буду тіж писал, бо акуратні такы сут, знаме іх, в тым і з нашого часопису.

Мі барз сподабала ся думка вказати на велькым екрані – ачий при ювілею – выімкы з істориі Світовых Конґресів Русинів. Тым способом ожыли незабыты люде, котры барз вельо внесли до русиньства, а котры одышли за скоро. В першій мірі Василь Турок-Гетеш, выдатный драматурґ, долголітній ведучый Світовой Рады Русинів (на кадрі горі).
Являл ся і Гавриіл Гаттінґер-Клебашко, діяч серед угорскых Русинів, чудовый хоц недоціненый через наш провід поета, приватні мій велькій цимбор, приятель. Виділи сме і жывых, хоц для русиньства померли. Вказували ся, медже інчыма на нашых конґресах в Креници і жыючы іщы во всякых вымірах. Не буду іх прикликувал іменні – дайме на то –
про місце на шпальтах. Была то подорож до далекых уж років, заправды сентиментальна.

Пополудни конґресовы делеґаты і гості переіхали до Камюнкы. Пред камюньском церквю одслужено панихіду за тыма што одышли, м.ін, выжше смомненыма. Пак окремы делеґациі походом, з фанами своіх держав подали до камюньского, з чудовом інфраструктуром амфітеатру.

Ту орґанізувано великій концерт з нагоды перенесеного на тот час Дня Русинів. Выступил домашній „Барвінок” і дальшы, першой воды ансамблі (м.ін. молода „Русинія”) і солісты.

В другым дни Конґресу не міг єм брати участи, отже не годен єм го реляцийонувати, але конґресовы материялы сут до взятя і помістиме іх евентуальні в наступным номері Бесіды (тот акуратні номер полный є дописами з богатого подіями, літушнього, липцьово-серпньового періоду). Так – майте ся здрави!

 

 

 

 

————————————————
ПЕТРО ТРОХАНОВСКІЙ
текст і знимкы (достаточні слабы)
————————————————

Dodaj komentarz

Twój adres e-mail nie zostanie opublikowany. Wymagane pola są oznaczone *