Заправды слотава была XXVIII Лемківска Творча Осін. Так о ній мож речы з двох причын. Перша
– то природна, гейбы Антоничова, де слота дуднит, шыбы мочыт, яка не чудує, до якой мы в даным климаті, в даній порі рока привыкнены. Друга – нияк неприродна, задана обставинами, якы стрічают ся раз на долгы десятьолітя, а то і столітя.

Од шувного часу задавали сме сой звіданя – як фактычні орґанізувати тоту Осін, адже інчы нашы імпрезы, попереджуючы ю, не проведено нияк, або проведено бодай-як. Та остаточні завзяли мы ся – орґанізуєме як все, не озераючы ся на речены обставины. І хоц ішло як по груді, понеже – в першым ряді – участи одмавяли декотры творці, не піддавали мы ся. Одвиділи сме Бортне, якого шолтыс, пан Адам Кузяк, опровадил нас по гардым сельскым домі культуры, доправды імпонуючым як на сельскы можливости (не бесідуючы уж о
ґаздівскым заплечу, санітариятах, є ту – на обшырным піддашу – аж і выставова саля, мінімузей). Догварили мы ся – што і як, і полны оптимізму вернули мы домів допинати остатні гудзикы будучой імпрезы.

А чом Бортне? Речы бы о тым на самым початку. Адже тогорічна Осін посвячена была 100-літю народжыня Меланіі Собин, акуратні в Бортным. Ту тіж прожыла (за вынятком близко десятьох років выгнаня) векшыну даруваных Ій років, ту і вмерла, ту і спочыват сном праведных.


Ту і, при Єй ґробі, одслужена мала быти, домовлена з місцевым парохом, о. прот. Мирославом Цідилом, панихіда… Мала быти…
В пятницю, в передден бортняньской части Осени задзвонил до нас шолтыс Бортного з відомістю, же в звязку з введеном на нашым терені червеном стрефом пандеміі Уряд Ґміны Санкова радит одкликати імпрезу… Но, што-ж! Гейбы то уж не часы Йосифа Вісарийоновича, гейбы то не диктат, але – вшытко єдно – кєд уряд радит…

Тым способом остала лем Руска Бурса. Ту мы, На Своім, але на всякій случай (чытай: в даных обставинах нихто не на своім) тыж треба уважати. Кресла для слухачів розставлено як кєбы для посвареных, єдно далеко од другого. А і для творців подібні, не за єдным, долгым, гейбы велийным столом.

Осін отворила ґаздыня сего дому, ведуча Стоваришыня Руска Бурса Наталія Малецка-Новак. Отворила першыраз, але не видно было того по ній, адже публичны выступліня уж ій не чуджы.

О творчости, особливі же о жытьовій дорозі Меланіі Собин бесідувала професор Олена ДуцьФайфер, а было то барз інтересуюче, понеже повынаходила о тым жытю, і смутным, і веселым, і бідным, і богатым незнаны нам факты. Причынил ся ґу єй слову і ниже підписаный, котрый мал прекрасны спомины што до прививаня нашому, і не лем, світу писаного дорібку поетесы, (писало ся о тым в попереднім номері Бесіды – на округле 100-літя єй народжыня – зато і не будеме розвивати той темы).

Як все на Осени, презентували ся творці. Мало іх было того рока, бо окрем „вічных” ґаздів, лем двоє, але зато явило ся штоси нове. Петро Медвідь – наштоден начальный редактор двотыжденника ІНФОРусин – барз плідный публициста, хоц остатніма роками быват ту такой все, рідко давал ся нагварити до богатшого чытаня. Того рока дарувал нам шувні своіх верши, котры – як нас потішыл – онедолга будут выданы.

Од права: Петро Медвідь, Моніка Тылявска, проф. Олена Дуць-Файфер, Петро Мурянка.

 

Моніка Тылявска, Полька з роду, але абсольвентка лемківской філолоґіі, учытелька лемківского языка, …шолтыс Розділя і добрый дух Руской Бурсы прочытала, першыраз на Осени, свою прозу, байку для діти (ци лем?), якой то літературы так барз, а барз нам бракує.

А пак была артистична част. Выступила діточа група Ансамблю Руской Бурсы „Терочка” під ведіньом Андрия Трохановского. Співали народны і аворскы патріотичны пісні, а верш Меланіі Собин Прид весно красні продеклямувала Євка Трухан. Дві пісні власной композициі на слова, очывидні, Меланіі Собин (Земльо моя і дедикуваны Авторком Няньови Карпаты) заспівал під акомпаніамент музиків Петро Мурянка.

XXVIII Лемківска Творча Осін, хоц слотава, принесла орґанізаторам шувні сатисфакциі. Оддали сме, як могли, чест Меланіі Собин. Шкода лем, же не при участи рідного Ій Бортного.

Деякы публикациі творчости Меланіі Собин презентуваны на Осени

 

 

—————————————————————
ПЕТРО ТРОХАНОВСКІЙ – текст
НАТАЛІЯ МАЛЕЦКА-НОВАК – знимкы
—————————————————————

Dodaj komentarz

Twój adres e-mail nie zostanie opublikowany. Wymagane pola są oznaczone *