(выімок з повісти – 40; безпосереднє продолжыня)

— З тобов, Цилю, ни до танця, ни до ружанця, — одчытала дома апостола Гарпичуникои баба, — не міг єс на тых талярах намалювати мі на тварі даякы чорны окуляры, жебы ня не познали?
— Айбо, Гафо, я вас лем таку люблю, якы сте є в натурі! — заплакал Цильо.
— Но, та коли лем ня таку любиш, то уж біда з ним: малюй ня в натурі, айбо лем на купонах – вшытко єдно на тоты пінязі нихто і не позерат.
Як мы з кумом вчули тоту історию, нараз розповіли о ній кореспондентови найдемократичнійшой і найправдившой в нашій державі ґазеты „Фоштерска лупина”
І ту, як пише вчена челяд, „…слідами нашых выступів…” пішол ґенеральный прокуратор Цильо Гарпічуник. І за моі слова в ґазеті, ож (читую) „…баба так ся знає на політиці, як цисарска кобыла в аритметиці”, запросил для мене два рокы тюрмы: єден ріл за образу чести высокой урядовой особы, а іщы єден за розсекречыня великой державной таємниці.
Спасат ня од темниці наразі тото, што кум Дюрьо подал прошыня до ООН, жебы нас усыновил даякій арабскій султан. Та коли нам повіли, же каждый сын арабского правителя має мати (Богоньку мій!)… найменьше двадцет жен, то рішыл єм: ліпше в рідній тюрмі згнити, як двадцет гадин будут з ня кровцю пити! Я лем, най ся не пригварят, єдну гарпію мам – і то каждоденні ходжу з посуканым челом… А, представляте, нараз двадцет!!! Товды бы треба заєдно голову носити в ногавицях… медже лабами!.. Ніт!.. Ніт! Кум собі най
робит як лем знає, але я ліпше остану ту… гмерати! Як і вшыткы правдивы демократы – за нарід!

Dodaj komentarz

Twój adres email nie zostanie opublikowany. Pola, których wypełnienie jest wymagane, są oznaczone symbolem *