Здавало ся же зачало ся то недавно, але Бесіда печатат ся уж 30 літ. Перелетіло скоро, може не лем так скоро тым, котры ся при ній напрацували. При нагоді той річниці проведено святкуваня, до котрого і мене запрошено. Уділ мій в ним на жаль был короткій і не барз складный. Зато ту хочу веце написати.
Вернул єм до першых номерів Бесіды з 1989 рока, жебы собі припомнути што в них было. Здавало мі ся, же єм штоси написал до першого номеру але ся выявило, же ні. Находит ся в тым номері зато допис про Carpatho-Rusyn Research Center, котрый од 1978 рока печатат книжкы і орґанізує русиньскы панелі на конференциях, головні на шторічній конференциі Association for Slavic, East European and Eurasian Studies.
Є то правдоподібні найвекша славяньска научна конференция на світі, на котру приізджат пару соток вченых. През штыри дни ма місце приблизно 360 панелів, отже 45 панелів єдночасно. В тым році конференция буде на осін в Сан Франсиско а на русиньскым панели доповід буде передставляла лемкознавчыня, докторантка на Філолоґічным Выділі Ягайлоньского Університету Марта Ватраль. Буде она бесідувала на тему “Existing Outside Language: Literary Strategies
of Expressing Lemko Identity in Postwar Poland”. Так то 30 літ пізнійше край ся зас получыт з еміґрацийом так як ся получыл в першым номери Бесіды.
В лученым другым/третім чыслі Бесіды напечатал єм допис про Руснаків з Бачкы. Маціцій то допис і нич такого великого як на гнешні часы, лем же ситуация 30 літ тому быа інча. Мы знали же в Юґославіі мешкали Руснакы, котры давно кодифікували свій язык, вчыли його в школі і творили в ним літературу і писали історіоґрафію. Окремм того загального знаня не барз дуже деталів знали сме, бо границі ся товды легко не переходило (а уж специяльні тоты в Східній Європі), інтернету не было а і мало хто мал телефон дома (так знам, же такы часы згадуют лем стары люде, но але про історичны здаріня іде). Петро Троханосвкій придбал якоси книжу доктора Федора Лабоша (1902-1977), История Русинох Бачки, Сриму и Славониї 1745-1918, котру печатано два рокы по його смерти (1979). Достал єм єй в рукы і не міг єм ся ньом натішыти. Оже так ся народило єй мале скорочыня печатане в Бесіді. Веце інформаций про Бачваньскых Руснаків мож гнеска на інтернеті найти в три секунды, але як уж єм згадувал  – інчы были часы.
Моя співпраця з Бесідом, а докладнійше з єй основательом і головным редактором Петром Трохановскым продолжала ся роками. Подавал єм там першы короткы біоґрафіі нашых діячів, такых як отец Теофан Обушкєвич (1841-1924), котрый поіхал на еміґрацию по пятдесятці. жебы працувати медже своіма (6:3/4, 1994), або Методий Трохановскій (1885-1945), котрого Лемківского Букваря глядали сме, жебы видіти як ся наш язык кодифікувало перед
войном (7:3/4, 1995). Пізнійше згадувал єм про Штефана Шкымбу (1895-1963), культурного діяча серед Лемків в Америці, котрий довюл до першого награня лемківской народной музикы на рекордах (1928) і награня першого лемківского фільму (1929) (11:6, 1999). Про них і інчых написати бы гнеска мож – і треба – векшы біоґрафіі.
В 2000 році зачато в частях печатати на странах Бесіды переведены на лемківскій розділы з мойой книжкы про Руску
Народну Республику Лемків.Здавало ся же зачало ся то недавно, але Бесіда печатат ся уж 30 літ. Перелетіло скоро, може не лем так скоро тым, котры ся при ній напрацували. При нагоді той річниці проведено святкуваня, до котрого і мене запрошено. Уділ мій в ним на жаль был короткій і не барз складный. Зато ту хочу веце написати.
Вернул єм до першых номерів Бесіды з 1989 рока, жебы собі припомнути што в них было. Здавало мі ся, же єм штоси написал до першого номеру але ся выявило, же ні. Находит ся в тым номері зато допис про Carpatho-Rusyn Research Center, котрый од 1978 рока печатат книжкы і орґанізує русиньскы панелі на конференциях, головні на шторічній конференциі Association for Slavic, East European and Eurasian Studies.
Є то правдоподібні найвекша славяньска научна конференция на світі, на котру приізджат пару соток вченых. През штыри дни ма місце приблизно 360 панелів, отже 45 панелів єдночасно. В тым році конференция буде на осін в Сан Франсиско а на русиньскым панели доповід буде передставляла лемкознавчыня, докторантка на Філолоґічным Выділі Ягайлоньского Університету Марта Ватраль. Буде она бесідувала на тему “Existing Outside Language: Literary Strategies of Expressing Lemko Identity in Postwar Poland”. Так то 30 літ пізнійше край ся зас получыт з еміґрацийом так як ся получыл в першым номери Бесіды.
В лученым другым/третім чыслі Бесіды напечатал єм допис про Руснаків з Бачкы. Маціцій то допис і нич такого великого як на гнешні часы, лем же ситуация 30 літ тому быа інча. Мы знали же в Юґославіі мешкали Руснакы, котры давно кодифікували свій язык, вчыли його в школі і творили в ним літературу і писали історіоґрафію. Окремм того загального знаня не барз дуже деталів знали сме, бо границі ся товды легко не переходило (а уж специяльні тоты в Східній Європі), інтернету не было а і мало хто мал телефон дома (так знам, же такы часы згадуют лем стары люде, но але про історичны здаріня іде). Петро Троханосвкій придбал якоси книжу доктора Федора Лабоша (1902-1977), История Русинох Бачки, Сриму и Славониї 1745-1918, котру печатано два рокы по його смерти (1979). Достал єм єй в рукы і не міг єм ся ньом натішыти. Оже так ся народило єй мале скорочыня печатане в Бесіді. Веце інформаций про Бачваньскых Руснаків мож гнеска на інтернеті найти в три секунды, але як уж єм згадувал – інчы были часы.
Моя співпраця з Бесідом, а докладнійше з єй основательом і головным редактором Петром Трохановскым продолжала ся роками. Подавал єм там першы короткы біоґрафіі нашых діячів, такых як отец Теофан Обушкєвич (1841-1924), котрый поіхал на еміґрацию по пятдесятці. жебы працувати медже своіма (6:3/4, 1994), або Методий Трохановскій (1885-1945), котрого Лемківского Букваря глядали сме, жебы видіти як ся наш язык кодифікувало перед
войном (7:3/4, 1995). Пізнійше згадувал єм про Штефана Шкымбу (1895-1963), культурного діяча серед Лемків в Америці, котрий довюл до першого награня лемківской народной музикы на рекордах (1928) і награня першого лемківского фільму (1929) (11:6, 1999). Про них і інчых написати бы гнеска мож – і треба – векшы біоґрафіі.
В 2000 році зачато в частях печатати на странах Бесіды переведены на лемківскій розділы з мойой книжкы про Руску
Народну Республику Лемків.
Девят літ пізнійше писал єм там про смерт проф. Александра Качмарыка, сына Ярослава (21:4, 2000). Влони святкували
сме уж сотну річницу Республикы.
Были іщы дописы, спосеред котрых хочу лем згадати тот про подорож бальоном двох німецкых офіцерів з Берліна до Боґушы в 1899 році (20:1, 2008).
В тым дописі переложыл єм пару параґрафів з английского на лемківскій а головный редактор іх языково выгладил.
Пишу о тым, жебы підкрислити яку ролю одограла (і далій одгриват) Бесіда в стандаризациі лемківско-руснацкого языка.
Уж од веце як 20 літ проваджу з Сузин Мігаляски продаж Бесіды в Америці. Парунадцет осіб єй купує, влучаючы цілый заряд першого одділу Орґанізациі Обороны Лемківщыны в Ню Йорку! Бесіду оферує тіж польска компанія Lexicon, котра продає книжкы і періодику з Польщы американьскым бібліотекам. В Публичній Бібліотеці Нового Йорку, де я працую, маме неомало цілый комплет номерів од першого з 1989 рока. Бібліотекы декотрых великых американьскых університетів тіж мают Бесіду в тым чыслі: Harvard, Yale, Princeton, Stanford i канадийскій University of Toronto. Додам лем же в Німеччыні декотры чысла Бесіды мают: Deutsche Nationalbibliothek і Staatsbibliothek zu Berlin, але по Європі треба бы ся докладнійше розозріти, жебы дознати ся де іщы Бесіду мают. В краю Бесіда не існує
в Centralny Katalog Czasopism Polskich (?) хоц мают єй декотры крайовы бібліотекы.
Маючы уж 30 літ Бесіда стала ся єдным з найдолше печатаных лемківскых періодиків.
Карпатска Русь печатала ся без перервы од 1940 до 2008 рока і зас од 2010 печатат ся до гнеска. Квартальник Лемківщина печатат ся уж 40 літ. Бесіда занимат ту третє місце а перше серед краєвых періодиків.
Згадайме ту іщы люди звязаных з працом над Бесідом:
Володислав Грабан, Андрий Клинковскій, Аґата Вархоляк, Павел Стафіняк, Петро Басалыґа, Адам Барна, Ярослав Хомяк, Тома Молодчак, Михал Романяк, Ярослав Воргач, а специяльні: Олена Дуць-Файфер, Андрий Копча і головный
редактор Петро Трохановскій.
Дякуєме! 

Од редактора
Автор допису просил мя дополнити список люди, котры были звязаны з Бесідом. Правду речы, на самым святі часопису зробил єм тото понад міру ощадні, так про брак часу як і свою хаотычніст (може преятя хвильом і рольом?). Зас в головній реляциі о празднуваню 30-літя пера Северияна Косовского, подібні як і в тым адде дописі Богдана Горбаля прикликано люди звязаных з Бесідом векшыном од страны технічной ци орґанізацийной, што тіж важне, але для часопису не основне.
Зміст Бесіды, окрем приведеной в завершыню тексту Богдана Горбаля трійці, творило вельо авторів. Являли ся і канули (а і одходили до вічности). Вшыткых было аж понад 250 (!), єднако сруб творили (поазбучні):
Барна Адам (першый допис в ч. 10, остатній в 153), Ґамбаль Богдан (12…167), Горбаль Богдан (2-3…154), Горощак Ярослав (4…124),
Дзядик Ваньо (24…161), Когут Петро (52…115), Маґочій Павел (24 …145), Молодчак Славомир (24…137), Поляньскій Ваньо (110…139),
Репела Нестор (42…63); [в обох остатніх припадках коротко, але барз плідно], Рыдзанич Анна (58…166), Сандович Михал (51…81),
Сук Лука /Возняк Лука/ (57…155), Трохановскій Даміан (48…168).
В остатнім часі явили ся молоды, барз активны авторы: Наталія Малецка-Новак, Наталія Клинковска, Моніка Тылявска, Петро Медвідь, Севериян Косовскій. Декотры замітуют нам, же іх тексты береме з порталю
ЛЕМ.фм. То не до кінце так, бо векшыном они сами посылают своі тексты і ту, і ту (і така практыка фунґує не лем в нас).
Вшыткым, і старым, і молодым Авторам красні дякую. В зачатках Бесіды ани єм не мриял, же даколи буде аж так добрі!

 

18 Бесіда 5/2019
—————————————————————————————————————————
Девят літ пізнійше писал єм там про смерт проф. Александра Качмарыка, сына Ярослава (21:4, 2000). Влони святкували
сме уж сотну річницу Республикы. Были іщы дописы, спосеред котрых хочу лем згадати тот про подорож бальоном двох німецкых офіцерів з Берліна до Боґушы в 1899 році (20:1, 2008). В тым дописі переложыл єм
пару параґрафів з английского на лемківскій а головный редактор іх языково выгладил. Пишу о тым, жебы підкрислити яку ролю одограла (і далій одгриват) Бесіда в стандаризациі лемківско-руснацкого языка. Уж од веце як 20 літ проваджу з Сузин Мігаляски продаж Бесіды в Америці. Парунадцет осіб єй купує, влучаючы цілый заряд першого одділу Орґанізациі Обороны Лемківщыны в Ню Йорку! Бесіду оферує тіж польска компанія Lexicon, котра продає книжкы і періодику з Польщы американьскым бібліотекам. В Публичній Бібліотеці Нового Йорку, де я працую, маме неомало цілый комплет номерів од першого з 1989 рока. Бібліотекы декотрых великых американьскых  ніверситетів тіж мают Бесіду в тым чыслі: Harvard, Yale, Princeton, Stanford i канадийскій University of Toronto. Додам лем же в Німеччыні декотры чысла Бесіды мают: Deutsche Nationalbibliothek і Staatsbibliothek zu Berlin, але по Європі треба бы ся докладнійше розозріти, жебы дознати ся де іщы Бесіду мают. В краю Бесіда не існує в Centralny Katalog Czasopism Polskich (?) хоц мают єй декотры крайовы бібліотекы. Маючы уж 30 літ Бесіда стала ся єдным з найдолше печатаных лемківскых періодиків. Карпатска Русь печатала ся без перервы од 1940 до 2008 рока і зас од 2010 печатат ся до гнеска. Квартальник Лемківщина печатат ся уж 40 літ. Бесіда занимат ту третє місце а перше серед краєвых періодиків.
Згадайме ту іщы люди звязаных з працом над Бесідом: Володислав Грабан, Андрий Клинковскій, Аґата Вархоляк, Павел Стафіняк, Петро Басалыґа, Адам Барна, Ярослав Хомяк, Тома Молодчак, Михал
Романяк, Ярослав Воргач, а специяльні: Олена Дуць-Файфер, Андрий Копча і головный редактор Петро Трохановскій.
Дякуєме! 

Од редактора
Автор допису просил мя дополнити список люди, котры были звязаны з Бесідом. Правду речы, на самым святі часопису зробил єм тото понад міру ощадні, так про брак часу як і свою хаотычніст (може преятя хвильом і рольом?). Зас в головній реляциі о празднуваню 30-літя пера Северияна Косовского, подібні як і в тым адде дописі Богдана Горбаля прикликано люди звязаных з Бесідом векшыном од страны технічной ци орґанізацийной, што тіж важне, але для часопису не основне.
Зміст Бесіды, окрем приведеной в завершыню тексту Богдана Горбаля трійці, творило вельо авторів. Являли ся і канули (а і одходили до вічности). Вшыткых было аж понад 250 (!), єднако сруб творили (поазбучні):
Барна Адам (першый допис в ч. 10, остатній в 153), Ґамбаль Богдан (12…167), Горбаль Богдан (2-
3…154), Горощак Ярослав (4…124),
Дзядик Ваньо (24…161), Когут Петро (52…115), Маґочій Павел (24
…145), Молодчак Славомир (24…137), Поляньскій Ваньо (110…139),
Репела Нестор (42…63); [в обох остатніх припадках коротко, але барз плідно], Рыдзанич Анна (58…166), Сандович Михал (51…81),
Сук Лука /Возняк Лука/ (57…155),
Трохановскій Даміан (48…168).
В остатнім часі явили ся молоды, барз активны авторы:
Наталія Малецка-Новак, Наталія
Клинковска, Моніка Тылявска,
Петро Медвідь, Севериян Косовскій. Декотры замітуют нам, же іх тексты береме з порталю ЛЕМ.фм. То не до кінце так, бо векшыном они сами посылают своі тексты і ту, і ту (і така практыка фунґує не лем в нас).
Вшыткым, і старым, і молодым Авторам красні дякую. В зачатках Бесіды ани єм не мриял,
же даколи буде аж так добрі!
18 Бесіда 5/2019
—————————————————————————————————————————

Dodaj komentarz

Twój adres email nie zostanie opublikowany. Pola, których wypełnienie jest wymagane, są oznaczone symbolem *